Клініка трансплантації паращитовидної

Клініка трансплантації паращитовидної залози університетських лікарень Єдитепе – одна з небагатьох клінік у світі, де проводиться ця процедура.

Це ЄДИНИЙ багатопрофільний центр, що виконує трансплантацію паращитовидної залози у світі.

Трансплантація паращитовидної залози, яка проводиться при лікуванні пацієнтів із постійним гіпопаратиреозом і включена до класифікації трансплантації органів, є методом лікування, що забезпечує швидкі результати та не має побічних ефектів. Це надзвичайно важливий метод лікування, оскільки він є економічно вигідним і може бути ефективним роками, а іноді й протягом всього життя. В такому випадку необов’язково приймати імуносупресивну терапію після пересадки.

Піонером з пересадки паращитовидної залози в Туреччині є професор Ерган Айшан.  Клініка трансплантації паращитовидної залози університетських клінік Єдитепе, яка продовжує свою роботу під керівництвом професора та має ліцензію Міністерства охорони здоров’я, надає свої послуги з урахуванням мультидисциплінарного підходу до кожного пацієнта.

Що таке трансплантація паращитовидної залози?

Трансплантація паращитовидної залози полягає в її пересадці. Оскільки розмір паращитовидних залоз невеликий, процедура пересадки має чіткі відмінності від трансплантації інших органів.

Існує дві основні методики проведення операції:

1. Пересадка тканин в оригінальному вигляді без порушення анатомічної структури. Така процедура називається пересадкою тканин.
2. Також іноді проводиться дроблення тканин до рівня клітин спеціальним методом. Після цього клітини поміщаються в особливий розчин, після чого пересаджуються. Така процедура називається пересадкою клітин.

Кому проводять трансплантацію паращитовидної залози?

Трансплантація паращитовидної залози проводиться лише людям з діагнозом «незворотній гіпопаратиреоз».

Що таке незворотній гіпопаратиреоз?

Це ситуація, коли у пацієнта відмічається постійний низький рівень паратиреоїдного гормону та кальцію в крові протягом принаймні півроку, що призводить до скарг (судоми, неможливість рухатись, тремор, слабкість, втома тощо).

Чи не існує іншого лікування незворотнього гіпопаратиреозу, крім трансплантації?

Окрім трансплантації існує два варіанти лікування цієї хвороби:

1. Прийом вітаміну Д та кальцію протягом всього життя, класичне лікування. При тривалому використанню таблетованих препаратів кальцію в шлунку та дванадцятипалій кишці можуть виникати виразки. Також препарат може накопичуватись в нирках, порушуючи їх роботу. Більше того, такий підхід не виліковує саму хворобу, він лише допомагає підтримувати рівень кальцію на нормальному рівні.
2. Рекомбінантна терапія паратиреоїдними гормонам – це форма лікарського препарату паратгормону, який продукується паращитовидними залозами Введення препарату схоже з лікуванням діабету препаратами інсуліну та проводиться у якості підшкірних ін’єкцій. Це досить коштовний вид лікування, який має високу ефективність та низький показник побічних ефектів. Дані препарати не виробляються в Туреччині, тому повинні бути придбані із закордону. Соціальне страхування не покриває вартість даних препаратів.

Який зв’язок між операцією при зобі щитоподібної залози та трансплантацією паращитовидної залози?

Операція з приводу зобу щитовидної залози є найбільш поширеною операцією, пов’язаною із органом ендокринної системи. Щитоподібна залоза дуже добре кровопостачається. Через те, що орган знаходиться близько до важливих анатомічних структур (голосові нерви, паращитоподібна залоза, сонні артерії), оперативне лікування добу щитоподібної залози є досить технічно важкою операцією та потребує великого досвіду лікаря. Оскільки паращитовидні залози знаходяться позаду щитовидної, являються прикріпленими до неї та мають дуже малий розмір, їх можна не помітити або пошкодити під час хірургічного втручання. Це рідкісне ускладнення. Але при його виникненні стан пацієнта переходить в серйозний. В такому випадку не існує постійного лікування, крім як проведення замісної терапії протягом усього життя або трансплантації паращитовидної залози.

Хто може бути донором паращитовидної залози?

Донорами паращитовидної залози можуть бути три групи людей:

• Люди, котрі за життя погодились на донорство органів, не мали за життя серйозних проблем із здоров’ям (інфекційні захворювання, рак тощо),та у яких врешті настала смерть головного мозку. Таких донорів називать трупними.
• Особи, які страждають надмірною гіперплазією паращитовидної залози, що потребує хірургічного втручання у зв’язку з нирковою недостатністю, та не мають інших проблем із здоров’ям, які можуть перешкоджати донорству (інфекційні захворювання, рак тощо).
• Люди, які мають відповідну групу крові та сумісність тканин і не мають жодних проблем зі здоров’ям (інфекційні захворювання, рак тощо).

Чи створює донорство будь-яку шкоду для здоров’я?

Людям, у яких вже настала смерть головного мозку, вже не може бути завдано додаткової шкоди. Коли мова йде про пацієнтів з гіперплазією залози, пов’язану з нирковою недостатністю, навпаки вигідна операція. У таких пацієнтів відмічається гіперактивність паращитовидної залози, яка призводить до вимивання кісток, звапнення судин. Всі ці проблеми можна усунути частково або повністю шляхом оперативного лікування.

Чи існує певна вікова межа для людей, які підлягають трансплантації?

Ні, вікових обмежень немає. Якщо у пацієнта діагностований незворотній гіпопаратиреоз, трансплантацію можна проводити в будь-якому віці.

Як проводиться трансплантація паращитовидної залози?

Раніше ми вже говорили, що трансплантація паращитовидної залози буває двох типів (трансплантація тканин та клітин). Пересадка проводиться двома способами – шляхом внутрішньом’язових ін’єкцій або ін’єкцій в сальник.

1 – внутрішньом’язові ін’єкції : проводиться як звичайне щеплення, в руку. Процедура виглядає як проста ін’єкція. Якщо проводиться пересадка клітин, вони спочатку готуються в спеціальній лабораторії. В 2 мл особливого розчину додаються клітини та вводяться у м’яз руки. Процедура проходит амбулаторно та триває кілька секунд.

2 – ін’єкція в сальник: Ця техніка була розроблена професором  Ерханом Айшаном, який її і запатентував. Знову ж таки, клітини паращитовидної залози, попередньо отримані від донора, готуються до транспортування в особливих лабораторних умовах. Після цього клітини поміщаються в близько 20 мл спеціального розчину, після чого готуються до введення до 37 градусів. Ін’єкція в сальник проводиться в операційній під загальною анестезією. На шкірі пацієнта проводиться 2 розрізи по 5 мм. Візуалізація черевної порожними забезпечується шляхом введення камери через один із цих отворів. Через інший отвір вводиться спеціальний катетер, який спрямовує клітини до сальника. Таким чином, під контролем візуалізації проводиться пересадка клітин реципієнту.

На що слід звернути увагу пацієнту після трансплантації?

Після трансплантації пацієнт залишаються в лікарні протягом двох днів, протягом яких йому внутрішньовенно вводять кортизон. Вранці третього дня внутрішньовенне введення кортизону припиняють і пацієнта виписують. Немає спеціальних обмежень у питаннях дієти. Пацієнтам рекомендується здорове та збалансоване харчування. Для того, щоб трансплантовані клітини почали функціонувати і відмінити проведення замісної терапії, повинно прости декілька місяців. Тому після пересадки пацієнту кожні 10 днів проводять аналіз крові. Дози препаратів, які приймає пацієнт до операції, зменшують поступово.

Який рівень успіху трансплантації? Чи є вірогідність нанесення шкоди пацієнту при невдалій трансплантації?

Ні одна операція з трансплантації не може мати 100 відсоткового успіху. Більше того, успіх кожної трансплантації органів різниться залежно від великої кількості факторів. Ці положення стосуються і пересадки паращитовидної залози. Багато таких факторів, як вік донора та реципієнта, кількість та різноманітність поверхневих антигенів трансплантованих клітин, сила імунної системи реципієнта, функціональна здатність клітин та правильне застосування лабораторних методів, є вирішальними в питанні успіху трансплантації.

При трансплантаціях  інших органів (нирки, печінка та ін.), коли пересадка неуспішна, орган може бути відторгнутим. Це потребує нового хірургічного втручання. При пересадці паращитовидної залози такої проблеми бути не може. Якщо трансплантація не вдалася, це означає, що пересаджені клітини руйнуються імунною системою організму реципієнта, тому хірургічне втручання не потрібно і побічні ефекти не виникають.

Чи можна проводити пересадку більше, ніж один раз?

Так, це можливо. Незалежно від того, була успішною перша пересадка чи ні, клітини з часом втрачають свою функціональність. Тому якщо перша трансплантація не вдалася, можна провести другу.