Кохлеарний імплантат
Кохлеарна імплантатація застосовується для відновлення слуху у пацієнтів з важкою втратою слуху. Кохлеарну імплантатацію можна застосовувати з 1 року. Передопераційна оцінка важлива для пацієнта для правильного вибору. Установка кохлеарного імплантата результативніша у пацієнтів молодшого віку, та пацієнтів із втратою слуху після певної стадії вивчення мови.
Кохлеарні імплантати складаються із двох частин: внутрішньої – приймач та кохлеарні електроди, зовнішньої – зовнішній мовний процесор та передавач. Кохлеарний імплантат допомагає пацієнтам із серйозною втратою слуху, забезпечуючи електричну стимуляцію кохлеарного нерва. Зовнішній процесор кохлеарного імплантату вловлює звуки і перетворює їх в електричні імпульси. Дані шкірної стимуляції передаються в приймач, а через приймач – на електроди у вушній раковині. Електричні сигнали, що доходять до вушної раковини, деполяризують кохлеарні нерви і дозволяють сприймати звуки. Застосування кохлеарного імплантату – це спільна робота, в якій отоларингологи, аудіологи та дефектологи працюють разом.
Критерії, яким повинен відповідати кандидат для встановлення дитячого кохлеарного імплантата:
Оскільки буде мати місце загальна анестезія,пацієнти повинні мати відповідні показники здоров’я для хірургічного втручання та загальної анестезії. Пацієнтам слід провести аудіологічне оцінювання.
* Дорослі пацієнти з важкою втратою слуху, які не можуть скористатися слуховим апаратом в достатній мірі, також є кандидатами на кохлеарні імплантати.
Рівень слуху у дітей слід оцінювати за допомогою тесту ABR(Тест-відповідь слухового відділу стовбура мозку). Потрібно отримати інформацію від родини щодо реакції дитини на звуки.
Поетапна оцінка
Історія
Важливо, чи втратив хворий слух до або після розвитку мови. Оскільки попереднє захворювання на менінгіт у пацієнта може перешкоджати встановленню кохлеарного імплантату, слід отримати повну інформацію з цього питання.
Медичний огляд
Слід виявити ознаки: інфекцій середнього вуха, отвір барабанної перетинки. Варто мати інформацію про попередні вушні операції. Слід виключити активне захворювання середнього вуха. Хоча кохлеарні імплантати можна встановлювати пацієнтам, які перенесли операцію через хронічне захворювання середнього вуха, але у такому випадку операція стає дещо складнішою.
Візуалізація
Томографія скроневої кістки високої роздільної здатності повинна проводитися перед усіма операціями при кохлеарній імплантації. За допомогою томографії можна отримати інформацію про морфологію внутрішнього вуха, вушну раковину, положення лицьового нерва, розмір лицьової виїмки, висоту яремної цибулини та товщину тім’яної кістки у дітей раннього віку.
Для того, щоб всі електроди були розміщені, структура вушної раковинни має бути нормальною та проглядатися. Дедормація Мондіні не дозволяє вставити всі елетроди. Однак це не створює перешкоди для імплантату. Попередній менінгіт може порушити структуру вушної раковини при фіброзі та окостенінні та запобігти розміщенню електрода. Магнітно-резонансна томографія допомагає оцінити, чи відкрита вушна раковина після менінгіту та про наявність кохлеарного нерва у дітей, які є кандидатами на кохлеарну імплантацію. Методи візуалізації також важливі при оцінці ширини внутрішнього акустичного каналу.
Інші тести
Аудіометричне обстеження зі слуховим апаратом та без нього для кандидатів на встановленні імплантату, є корисним при оцінці. Повну оцінку кохлеарного імплантата повинен робити кваліфікований аудіолог.
Лікування
Кохлеарний імплантат – дуже хороший варіант для лікування важкої втрати слуху у пацієнтів.
Кохлеарний імплантат встановлюється хірургічно в області соскоподібного відростка за вухом. Для цього проводиться мастоідектомія.
Відкривається лицьова заглиблена область між зовнішнім слуховим проходом лицьового нерва. Звідси спостерігається кругле вікно. Після обходу круглої віконної ніші виконують кохлеостомію і вкладають електроди в вушну раковину. «Вухо» приймача розміщується ззаду від вушної раковини, поруч із соскоподібною порожниною. Згодом хірургічна зона закривається. Через кілька тижнів після загоєння зовнішню частину поміщають, активують і регулюють. Параліч лицьового нерва може спостерігатися в 0,4% випадків по причині самої операцію. Електроди можуть бути пошкоджені на 1,2%. Шум у вухах і запаморочення можна спостерігати після операції, але ці симптоми стихають. Рідко можна спостерігати менінгіт. У цьому випадку антибіотикотерапія проводиться внутрішньовенно. Якщо імплантат виходить з ладу або ламається, його потрібно повторно вставити.
Моніторинг пацієнта
Післяопераційна рентгенографія передньої та задньї частин голови може бути використана для перевірки розташовання електродів у вушній раковині. На соскоподібну область накладується повязка. Зона хірургічного втручання контролюється на етапі післяопераційного спостереження. Перевіряються функції лицьового нерва. Після операції унеможливлюється використання магнітно-резонансної томографії без попереднього видалення внутрішньої магнітної частини приймача.
Для профілактики менінгіту слід зробити щеплення від пневмококів та грипу. Слід також провести післяопераційну антибіотикотерапію.
Програмування електродів може розпочатися через 2 тижні після операції. Однак зазвичай воно проводиться через 4-5 тижнів після достатнього загоєння ран.
Сьогодні застосування кохлеарного імплантату може виконуватися одночасно двосторонньо.